З 1981 року він проживав у місті Червоноград Львівської області, де працював у Будинку культури Соснівки. Молнар спершу грав на академічній бандурі, навчаючись у львівського бандуриста Юрія Даниліва, а згодом освоїв традиційну старосвітську бандуру та ліру.
У 1989 році Лайош Молнар став артистом самодіяльної капели бандуристів «Карпати», що входила до складу Львівського відділу українського товариства сліпих. Він також обіймав посаду директора благодійного фонду «Муза» та заступника голови з питань роботи з незрячими дітьми у Львівському Кобзарському Цеху.
Як виконавець, Молнар виступав соло, а також у дуеті зі своєю дружиною, Тетяною Фроловою, яка декламувала вірші. Його репертуар включає як українські народні пісні, так і твори українських композиторів, таких як «Дума про козацькі могили» А. Кос-Анатольського та «Виший, виший, кохана мені» Г. Китастого. Серед його власних творів — пісня «Не мовчіть, кобзарі» на слова Т. Фролової.
Особливе місце у творчості Молнара займають реконструкції старовинних лірницьких творів, таких як «Страсті Христові» та інші релігійні пісні, в яких він досягає глибокої етнологічної достовірності. Його виконання вирізняється проникненням у біблійні образи, що робить його музику вражаюче автентичною та духовно глибокою. 25 грудня 2025 року серце Лайоша зупинилось. Похований братчик на цвинтарі поблизу Львова.
Відкрийте для себе автентичний світ української музики та культури разом із майстрами Київського Кобзарського Цеху. Кобзарі – носії багатовікових традицій, виконають для вас думи, історичні пісні, духовні канти, псальми та інструментальні твори, які перенесуть вас у часи козацької слави та національної самобутності.
Відкрийте для себе автентичний світ української музики та культури разом із майстрами Київського Кобзарського Цеху. Кобзарі – носії багатовікових традицій, виконають для вас думи, історичні пісні, духовні канти, псальми та інструментальні твори, які перенесуть вас у часи козацької слави та національної самобутності.
